• На ринку з 2002 року!
  • No1 : Найширший асортимент продукції!
  • office@poliservice.com.ua

Львів, Городоцька, 280

office@poliservice.com.ua

(032) 244-17-70, (067) 672-71-89

Телефонуйте!

Монтаж теплої підлоги

Як змонтувати теплу підлогу

Система теплої водяної підлоги ефективно використовується в якості основного або додаткового джерела обігріву дому, створюючи комфортні умови у приміщенні. Теплу підлогу можна прокласти власноруч з поліпропіленових труб, але для цього потрібно ретельно вивчити специфіку і нюанси цієї справи, розробити проект і схему вкладання труб, закупити необхідну кількість комплектуючих, підготувати інвентар.

Зміст:
Специфіка теплих водяних підлог
Як скласти схему розташування гріючого контуру?
Покрокова інструкція по монтажу теплої підлоги
Чим краще облицювати теплу водяну підлогу?

монтаж теплої підлоги з поліпропіленових труб

Специфіка теплих підлог

Системи водяної теплої підлоги можна поділити на дві групи – бетонні і легкі. Бетонні ще називаються «мокрими», оскільки одна зі стадій процесу виготовлення багатошарового «пирога» - це заливка трубопроводу розчином. Це потрібно, щоб над системою трубок з діаметром 16-18 мм. знаходилось не менше 3 см. будівельного бетону.

Легке вкладання труб теплої підлоги передбачає використання полістирольного і дерев’яного методів монтажу системи. В першому варіанті трубки встановлюють в пази пінополістиролу з подальшою заливкою цементною сумішшю, у другому – в конструкцію з дерев’яних дошок. Легкі системи відрізняються меншою товщиною шарів (від 18 мм.), і, відповідно, вагою. Їх можна облаштовувати на ділянках, де немає можливості виконати багатошарову бетонну стяжку.

Дослідження всіх різновидів труб показало, що найкраще рішення – це вироби з армованого полімеру з розміткою PERT і зшитого поліетилену з маркуванням PEX, але їх цілком можна замінити поліпропіленовими трубами.

Крім безпосередньо трубопроводу, який в даному випадку виконує роль обігрівача, знадобиться колекторно-змішувальний вузол (гребінка), який поширює теплоносій по контуру.

Колектор виконує й інші важливі функції:
• Усуває повітря з контуру,
• Регулює температуру рідини,
• Контролює розхід.
Конструкція змішувального вузла непроста і складається з таких елементів:
• Колектори з балансувальними клапанами, перекриваючими вентилями і лічильниками розходу;
• Автоматичне повітрявідведення;
• Комплект фітингів для з’єднання окремих елементів;
• Дренажні зливні крани;
• Кріплення – фіксуючі кронштейни.

Якщо система теплої підлоги під’єднується до загального стояка, то колекторний вузол потрібно оснастити циркулярним насосним обладнанням, бай пасом і термостатичним вентилем. Можливого устаткування так багато, що для його вибору краще порадитися з професіоналом.

Для зручнішого обслуговування і додаткового захисту колекторно-змішувальний вузол ховається в шафу, яка знаходиться в доступному місці. Непогано, якщо всі контури, які відходять від конструкції, одної довжини і розташовані недалеко один від другого.

Як скласти схему розташування гріючого контуру?

Попередньо складений проект допоможе уникнути деяких помилок, які виникають під час закупки комплектуючих або монтажу контуру. В проекті відображаються способи вкладання поліпропіленових труб: змійка або равлик.

В приміщеннях з великим периметром часто використовують комбіновані схеми вкладання труб теплого контуру, щоб досягти максимального рівня тепловіддачі. Наприклад, в центрі можна вкласти труби «равликом», а по краям – «змійкою», так, щоб підлогове покриття вздовж стін з вікнами нагрівалось сильніше.

схема монтажу теплої підлоги з поліпропіленових труб

Рекомендації по складанню ефективної схеми монтажу і кріплення труб

Протяжність контуру напряму залежить від його діаметра:
для 16 мм. – не більше 100 м.,
для 20 мм. – не більше 120 м.
Цього правила потрібно дотримуватись, щоб створити оптимальний тиск у системі.

Якщо вкладається кілька контурів, то вони повинні бути однакової або майже однакової довжини (максимальна різниця – 15 м.)
Кожен контур повинен знаходитися в межах одного приміщення.
Інтервали між витками труб – кроки – не повинні перевищувати 300 мм. в центрі приміщення і 150 мм. по краям.
Розхід труб розраховується наступним чином: при кроці 100 мм. – 10 м/ м², при кроці 150 мм. – 6,7 м/ м².
Контур повинен «оминати» місця, де стоять меблі або сантехнічні прилади.
Один контур розрахований на приміщення, площа якого не перевищує 40 м², максимальна довжина одної сторони контуру – 8 м.


Стандартна формула для розрахунку довжини контуру теплої підлоги:
активну опалювальну площу (м²) поділити на крок вкладання (м) і додати відстань до колектора і розмір загинів.

Регулювати температуру теплоносія в системі (не більше +55 ºС) потрібно за допомогою термостата.
Для отримання більш точних розрахунків і найбільш ефективної схеми теплої водяної підлоги, слід звернутись до спеціалістів – інженерів-теплотехніків.

Покрокова інструкція монтажу теплої підлоги

Монтаж поліпропіленових труб – один із найвідповідальніших етапів при організації системи теплої водяної підлоги. Розберемо етапи прокладання мокрої теплої підлоги, тому що цей різновид найбільш популярний. Обставини, які викликають проблеми і труднощі, краще обговорити разом з професіоналами. Збирати контур і кріплення труби теплої підлоги своїми руками радимо тільки тим, у кого вже є досвід роботи з нагрівальними приладами, і хоча б базові знання у сфері будівництва. 

Увага!
Не рекомендується конструювати теплі водяні підлоги у міських квартирах з централізованим опаленням, оскільки отримати дозвіл майже неможливо, а також великий ризик виникнення аварійної ситуації і затоплення сусідів знизу.

Облаштування теплих підлог з водяним способом обігріву складається з послідовних стандартних етапів:

1. Складання схеми і виконання розрахунків.
Знадобиться схема з контурами, якої слід дотримуватись в процесі вкладання труб – вона знадобиться і в майбутньому, коли з’явиться необхідність в ремонтних роботах.

2. Купівля матеріалів та інвентарю для прокладання системи обігріву: труб і деталей для встановлення контурів, гідроізоляції, утеплювача, арматурної сітки, сухої суміші для виготовлення розчину, демпферної стрічки.

3. Підготовка основи.
Якщо підлога є рівнесенькою бетонною плитою, то готувати основу не потрібно. В цьому випадку товщина шарів буде мінімальною – біля 8 см. Важче виконати монтаж по ґрунту, який передбачає ретельне вирівнювання і максимальне утеплення.

4. Прокладання гідроізоляційного шару.
В якості ізоляції від вологи застосовують рулонний поліетилен або руберойд, а також наплавну ізоляцію, для якої потрібен нагрів. Рулони ріжуть на фрагменти потрібної протяжності, які кладуть по всій площі кімнати з нахлестом 15-20 см. і загортають на стіни. Якщо основою є бетонна плита, то достатньо мастики, яку наносять пензликом в декілька шарів.

5. Встановлення теплоізоляційних плит.
Екструдований пінополістирол (ЕППС) або ППС високої щільності у вигляді профільних матів поміщається на гідроізоляційний шар. Товщина від 3 до 10 см. в залежності від виду основи. Якщо на покритті з утеплювача залишились шпарини, то їх також потрібно закрити шматочками ЕППС або монтажною піною.

6. Монтаж поліпропіленових труб.
Потрібно почати з розмітки і позначення направленості контурів. За допомогою маркера потрібно відмітити шлях прокладання трубопроводу. Для правильного монтажу магістралі потрібно брати до уваги ширину кроку, кути поворотів і діаметр труб.

7. На наступному етапі зазвичай кріпиться шафка для колекторного вузла і готується захисна гофра, яка надягається на трубки на ділянках під’єднання до вузла і до бетонної стяжки, а також при переходах з одного приміщення в інше або на межі двох контурів.

8. Кріплення демпферної стрічки по периметру.
Амортизаційне полотно призначене для компенсації теплового розширення стяжки. Кріпиться стрічка по периметру стін, біля основи на підлозі, де будуть прокладені труби теплого контуру. Демпферна стрічка це спінений поліетилен шириною 10 см. Може бути на клейовій основі або без неї. Якщо є клей, то потрібно просто приклеїти стрічку до підштукатуреної стіни, якщо стрічка без клейової основи, то можна закріпити ще скетчем або чимось іншим.

9. Вкладання пароізоляції з фольгою.
Даний етап у багатьох викликає дискусії, але фольга коштує недорого, тому можна зробити з її допомогою додаткову гідроізоляцію поверх контуру. В якості захисту від пари використовується звичайний або фольгова ний поліетилен, який кладеться на пінополістирол. Така ізоляція також захищає контур від проникнення агресивного середовища стяжки, що подовжує строк його експлуатації.

10. Процес встановлення арматурної сітки.
На цьому етапі можна застосовувати і металеву, і пластикову сітку з розмірами комірок 10 см. х 10 см. Сітка з пластмаси дешевша і безпечна для трубопроводу. Окремі фрагменти кладуться з невеликим нахлестом один на одного і фіксуються хомутами. Варто відмітити, що рифлену арматуру для цього використовувати заборонено, тому що існує висока вірогідність того, що вона пошкодить поліпропіленові труби.

11. Монтаж розподільчої гребінки.
Встановлювати колекторно-змішувальний вузол в ідеалі потрібно поближче до центру поверху. Тоді і контури по довжині будуть приблизно однакові. До того ж, таке розміщення спростить процес налаштування підлоги в подальшому.

12. Під’єднання магістралі і гідравлічні випробування.
Щоб перевірити систему на герметичність, до одного входу колектора підключається водопровід, до другого – опресовочний насос. Контури перевіряються по черзі, по одному, решта під час процедури перекриті. Після подачі води потрібно діагностувати наявність повітря в системі і чистоту теплоносія. Випробування потрібно здійснювати до тих пір, поки рідина не стане чистою. Відтік води з трубопроводу виконується назад в колектор, звідти – в каналізацію по шлангу. Якщо виявлено протікання, його потрібно ліквідувати.

13. Заливка пісчано-цементної суміші.
Використовуючи будівельний рівень, потрібно поставити маяки, орієнтуючись на висоту чистої підлоги. Замість маяків можна використати звичайний стельовий профіль для монтажу гіпсокартону. Потім потрібно залити стяжку бетонною сумішшю, посиленою фіброю і пластифікаторами. Пластифікатор підвищує ступінь рухомості розчину при засиханні, а фібра робить стяжку міцнішою.
Через 2-3 дні поверхню стяжки потрібно зачистити – підрізати демпферну стрічку, прибрати зайве сміття. Протягом двох тижнів бетонну основу слід зволожувати і накривати поліетиленовою плівкою.

Чим краще облицювати теплу водяну підлогу?

Кращим підлоговим покриттям є керамічна плитка. Цей матеріал вирізняється високим запасом міцності і при нагріванні не виділяє шкідливих речовин. Але й у кахельних плиток є недолік – на дотик вони холодні, тому керамічне покриття краще виконувати над системою обігріву на кухні, в санвузлі або на балконі.

Якщо обирати ковролін або лінолеум, то потрібно звертати увагу на маркування. Для теплих підлог підходять тільки спеціальні вироби, помічені відповідним знаком.
Ще один гарний, недорогий і практичний варіант – облицювання фінішного підлогового покриття ламінатом, який імітує дерев’яний паркет. Ламінат має хорошу теплопровідність, на вигляд і дотик він теплий.

Строк служби водяного обігріваючого контуру складає близько 50 років. Але досягти цього можна лише дотримуючись усіх правил, коли монтується тепла підлога з поліпропіленових труб своїми руками. Також варто обрати оптимальний крок прокладання магістралі, щоб зекономити значну суму на закупівлі матеріалів, і знизити витрати на опалення в процесі експлуатації.

Щоб отримати консультацію, уточнити ціну або замовити продукцію, телефонуйте або відправляйте повідомлення:
+38 (032) 244-17-70, 243-12-13
+38 (067) 672-71-89
E-mail: office@poliservice.com.ua

Style Switcher
Layout Style
Predefined Colors
Background Image